РАК ТОВСТОЇ КИШКИ Товста кишка складається з наступних частин: 1) Ободова a) сліпа b) висхідна c) поперекова d) низхідна e) сигмоподібна 2) Пряма a) ректо-сигмоїдний (надампулярний) відділ b) ампула c) анальний канал

Захворюваність на рак товстої кишки (на 100 тис. нас.) Україна34.740,740,3 Росія35,237,239,3 США США54.255,357,2

Смертність від раку товстої кишки (на 100 тис. нас.) Україна23,324,724,2 Росія24,625,426,1 США21.022,323,0

Смертність від раку товстої кишки до 1-го року (%) (2010 р.) УкраїнаРосіяСША Рак ободової кишки 36,835,819 Рак прямої кишки 31,431,718

Стандартизировані показники 5-річного виживання хворих на рак товстої кишки

Етіологічні фактори ► «Західний» тип дієти ► Куріння ► Надмірне вживання алкоголю ► Гіподинамія ► Спадковість ► Нестача вітамінів А, С, Д, Е ► Ожиріння

Фактори ризику виникнення раку товстої кишки ► Вік понад 50 років. ► Дієта з високим вмістом тваринних білків і жирів та низьким – рослинної клітковини. ► Рак товстої кишки у кровних родичів. ► Множинний поліпоз у кровних родичів. ► Злоякісні пухлини молочної залози, жіночих геніталій (особливо після променевої терапії).

Облігатні передракові захворювання ► – ► Синдром Пейтца-Єгерса – спадковий сімейний гамартомний поліпоз шлунково-кишкового тракту, успадковується за аутосомно-домінантним типом (пігментні плями на слизовій губ і щік, статевих органах, шкірі ► ► Синдром Гарднера – спадковий симптомокомплекс (поєднання сімейного дифузного поліпозу товстої кишки з доброякісними пухлинами кісток, м'яких тканин і шкіри) ► ► Синдром Кронхкайта-Канада – поєднання дифузного поліпозу шлунково-кишкового тракту і дистрофії нігтів, алопеції і дифузної гіперпігментації шкіри ► ► Синдром Коудена – поліпоз шлунково-кишкового тракту поєднується з бородавчастими папулами на шкірі і в роті, злоякісними пухлинами молочних залоз, пухлинами щитоподібної залози і кістами яєчників ► ► Синдром Рувакаба-Мірі-Сміта – множинні поліпи товстої кишки і поліпоподібні новоутвори язика. Може спостерігатися макроцефалія, затримка розвитку ► ► Синдром Олфілда – поєднання поліпозу і пухлин наднирників, щитоподібної залози, кіст сальних залоз ► ► Синдром Турко – поліпоз і пухлина головного мозку

Факультативні передракові захворювання ► Поліпи (аденоматозні, ворсинчасті, ювенільні, фіброзні, гіперпластичні) ► Неспецифічний виразковий коліт (НВК) ► Хвороба Крона ► Сегментарні коліти

Патологічна анатомія раку товстої кишки ► 50 % - пряма кишка ► 20 % - сигмоподібна кишка ► 15 % - права половина ободової кишки ► По 6-8 % - поперекова і низхідна кишки ► 1 % - анальний канал

Патологічна анатомія раку товстої кишки ► Ендофітна форма росту (часто призводить до обтурації кишки) ► Екзофітна форма росту ► Блюдцеподібна форма росту

Лімфовідтік від товстої кишки Основний шлях метастазування колоректального раку - лімфогенний

Гістологічні форми КРР ► Аденокарцинома (високо-, помірно-, низько-, слизепродукуюча, перстневидноклітинна) ► Недиференційований рак ► Фіброзний рак (скір) ► Плоскоклітинний рак ► Мукоепідермоїдний (клоакогенний) рак ► Некласифікований рак

Класифікація колоректального раку за стадіями TNМ ► Т0 – первинна пухлина не визначається ► Тis – преінвазивна карцинома (tumor in situ) ► Т1 – пухлина інфільтрує стінку кишки до підслизового шару ► Т2 – пухлина інфільтрує м'язовий шар кишки ► Т3 – пухлина інфільтрує субсерозний шар ► Т4 – пухлина проростає вісцеральну очеревину або поширюється на сусідні органи і структури ► N0 – немає метастазів в реґіонарних лімфовузлах ► N1 – метастази в 1-3 реґіонарних лімфовузлах ► N2 – метастази в 4-х і більше реґіонарних лімфовузлах ► М0 – немає віддалених метастазів ► М1 – наявні віддаленні метастази

Класифікація стадійності колоректального раку за ТNМ і співвідношення її з класифікацією за Dukes Стадія І Т 1-2 N 0 М 0 A Стадія ІІ Т 3-4 N 0 М 0 B Стадія ІІІ Т 1-2 N 1 М 0 C Т 1-2 N 2 М 0 Т 3-4 N 1-2 М 0 Стадія ІV Т 1-2 N 1-2 М 1 D

Клінічні форми раку ободової кишки ► Стенозуюча (обтураційна) ► Ентероколітна ► Токсико-анемічна ► Диспептична ► Псевдозапальна ► Пухлинна ► Больова

Клінічні синдроми раку прямої кишки 1. Синдром патологічних виділень ( переважає при локалізації пухлини в ампулі) 2. Больовий синдром ( переважає при локалізації пухлини в анальному каналі) 3. Синдром функціональних порушень ( переважає при локалізації пухлини в надампулярному відділі)

Ускладнення раку товстої кишки ► Кишкова непрохідність ► Перфорація:  перитоніт  заочеревинна флегмона  раковий парапроктит  параколічний абсцес ► Кишкова кровотеча

Методи діагностики раку товстої кишки ► Фізикальне обстеження (в т.ч. пальцеве дослідження) ► Ректороманоскопія, колоноскопія з біопсією ► Іригоскопія, - графія ► Ендоректальна ультрасонографія (ЕРУС) ► УЗД/КТ печінки, малого тазу ► Рентгенографія легень ► Лабораторна діагностика

Пальцеве обстеження прямої кишки ► а) дослідження при положенні пацієнта навпочіпки; ► б) дослідження при колінно-ліктьовому положенні пацієнта Дослідження дозволяє діагностувати пухлину прямої кишки приблизно у 85 % випадків!

Ректороманоскопія ► Це візуальне обстеження внутрішньої поверхні прямої і сигмоподібної кишок ► Ректороманоскоп

Колоноскопія – ендоскопічне обстеження товстої кишки

Колоноскопія Рак товстої кишки: поліпоподібна форма (зліва), виразкова форма (справа)

Іригографія

УЗД в діагностиці колоректального раку Ендоректальне УЗД. Рак прямої кишки з параректальним метастазом Метастаз в печінку

Комп'ютерна томографія

Променева діагностика колоректального раку КТ. Стенозуючий рак сигмоподібної кишки МРТ. Рак прямої кишки Т3

Встановлення поширеності процесу R-графія ОГП. “М” в обидві легені КТ. “М” в печінку

Підготовка товстої кишки до інструментального обстеження Безшлакова дієта протягом 3-4 діб. Механічне очищення кишки. Механічне очищення проводиться застосування проносних середників і очисних клізм. До сучасних проносних засобів відносяться: нормокол, норгалакс, (мікроклізми), регулакс, гуталакс, лаксігал, піколакс, бісакодил, дюфалак, мусінум тощо. Хворим з тривалою затримкою стулу доцільно додатково призначати вазелінове масло по 20 мл 3 рази на добу. Механічне очищення проводиться шляхом застосування проносних середників і очисних клізм. До сучасних проносних засобів відносяться: нормокол, норгалакс, (мікроклізми), регулакс, гуталакс, лаксігал, піколакс, бісакодил, дюфалак, мусінум тощо. Хворим з тривалою затримкою стулу доцільно додатково призначати вазелінове масло по 20 мл 3 рази на добу. Увага! При наявності ознак кишкової непрохідності проносні засоби призначати заборонено. За 2 дні до дослідження увечері і вранці хворому проводять очисні клізми. Останню клізму (до чистої води) виконують за 2-3 год. до процедури. Для кращого звільнення кишки від води і залишків рідкого калу в пряму кишку можна ввести гумову трубку на глибину 5-6 см, змащену вазеліном. В останні роки використовується нова методика підготовки товстої кишки - так званий тотальний ортоградний лаваж. Напередодні операції у 12-палу кишку вводять зонд і перфузують підігрітий до 37 ° С ізотонічний розчин хлориду натрію або розчин Рінгера в кількості л з швидкістю 3 л за год.

Лікування колоректального раку (хірургічне, променеве, цитостатичне) КРР

Рекомендації ЕSМО по лікуванню раку товстої кишки І ст. – хірургічне лікування ІІ ст. – хірургічне (при Т 4 N 0 М 0 – хіміотерапія) ІІІ ст. – операція + ад ' ювантна хіміотерапія ІV ст. – циторедуктивні, комбіновані або симптоматичні операції + хіміотерапія При раку прямої кишки застосовують передопераційну або паліативну променеву терапію

При резекції прямої кишки застосовують апарати для формування анастомозів (степлери)

Догляд за колостомою ► калоприймачі на клейовій основі, які забезпечують повну герметичність і виключають попадання калових мас на пов’язку ► змазувати уражені запальним процесом ділянки шкіри навкруги стоми цинковою пастою або пастою Лассара ► постійний режим харчування (3-4 рази на добу, виключаючи вживання будь-яких продуктів у проміжках між прийомами їжі) ► застосування дієти з додаванням продуктів, які мають послаблюючу дію (червоний буряк, чорнослив, курага, кефір і т.і.) ► при стійких закрепах - медикаментозні проносні середники

Метод іригації товстої кишки через колостому С истема механічної очистки (іригації) товстої кишки за допомогою клізми. Метод іригації досить ефективний. Майже у всіх хворих відзначається регулярне відходження калу після клізми один раз на добу. Для цього використовується пристрій, який по формі відповідає рельєфу колостоми і фіксується до неї за допомогою поясу. В центрі пристрою є отвір, через який проводять катетер для введення води. Пристрій з’єднують з пластиковим мішком, в який з кишки разом з водою поступають калові маси. Катетер трубками з’єднують з гумовим мішком (аналог кружки Есмарха), який вміщує 1-2 л теплої води. Мішок з водою знаходиться на рівні плеча хворого. Із з’єднувальних трубок видаляють повітря і воду подають в катетер. Катетер змазують маззю і через отвір в пристрої вводять в колостому на глибину 7-10 см. Потік води регулюють спеціальним краником або затискачем. Подачу води припиняють одразу ж, як тільки з’являється відчуття наповнення кишки, біль або інші неприємні відчуття в животі. Деякі проблеми виникають при механічному звільненні товстої кишки через колостому. Як правило це пов’язано із закрепом і ущільненням калових мас. Вода, не потрапляючи в проксимальні відділи кишки, майже одразу виділяється назовні поряд із катетером. Процедура прискорюється, якщо застосовувати мильну воду замість звичайної. Після введення всієї кількості води катетер видаляють з колостоми. Процедура завершується через деякий час, коли вода і калові маси через колостому з кишки виділяться в пластиковий мішок. Після завершення процедури на колостому накладають пов’язку з вазеліном.

ВИСНОВКИ 1. Захворюваність на рак товстої кишки (РТК) у всьому світі неухильно зростає, вийшовши в ряді країн на перше місце в структурі онкозахворюваності. 2.Стан ранньої і своєчасної діагностики РТК бажає бути кращим. Смертність до 1-го року с моменту встановлення первинного діагнозу за 2010 рік в Україні склала для раку ободової кишки 36,8 %, для раку прямої кишки – 31,4 %. 3. Охоплення радикальним лікуванням хворих на РТК складає біля 50 %. 30 % хворих оперуються в ІІІ-ІV стадії захворювання, а 5-річне виживання хворих не перевищує %. 4. Для поліпшення рівня діагностики РТК слід активізувати санітарно-просвітницьку роботу серед населення, а також виконувати пальцеве, а при необхідності - ендоскопічне обстеження всіх пацієнтів віком понад 40 років.