Кейс-метод (Case Study) як форма інтерактивного навчання Ключем до всякої науки є знак питання.                                                                                   О.Д. Бальзак

Кейс-метод (Case study, метод аналізу ситуацій), розроблений англійськими науковцями М. Шевером, Ф. Едейем та К. Єйтс. Вперше кейс-метод був застосований у 1910 р. при викладі управлінських дисциплін у Гарвардський бізнес-школі, яка добре відомий інноваціями

Кейс – це події, які реально відбулися в певній сфері діяльності і які вчитель описав для того, щоб спровокувати дискусію в класі, підштовхнути учнів до обговорення та аналізу ситуації, до прийняття рішень.

Мета кейс-методу – поставити учнів у таку ситуацію, за якої їм необхідно буде приймати рішення. Акцент робиться на самостійному навчання учнів на основі колективних зусиль. Роль вчителя зводиться до спостереження і управління дискусією, роботою учнів.

Навчальні завдання кейс-методу полягають у : Навчальні завдання кейс-методу полягають у :  формуванні вмінь та навичок конструктивної критики. формуванні навичок та прийомів всебічного аналізу ситуацій, прогнозування способів розвитку ситуацій; формуванні вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності; виробленні умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії; вироблені вмінь формулювати питання і запити; формуванні навичок оцінювання ситуації, вибір та організацію пошуку основної інформації; набутті навичок використання теоретичного матеріалу для аналізу практичних проблем;

Кейс-метод має великий виховний потенціал з позиції формування Я-концепції і розвитку особистісних якостей:   розвиток креативності; розвиток працьовитості; формуванні здатності до конкурентноспоможності; формуванні готовності взяти на себе відповідальності за результати власного аналізу ситуації і за роботу всієї групи; формуванні впевненості в собі; формуванні потреби в досягненні; розвиток вольових якостей, цілеспрямованості; формуванні навичок роботи в групі; формуванні навичок комунікативної культури; формуванні соціально активної і життєво компетентної особистості, здатної до саморозвитку, самовдосконаленню і самореалізації.

“Кейс учня” є інструментом самооцінки власної пізнавальної творчої праці учня, рефлексії його діяльності. Роздруковані теоретичні відомості із зазначеної теми Завдання репродуктивного плану для надбання практичних навичок Завдання практичних робіт з елементами творчого підходу Електронний підручник із зазначеної теми Перелік тем для створення власних творчих робіт

Головне в роботі над кейсом – самооцінка учня, причому у вигляді міркувань, аргументацій, обґрунтувань.

Кейс з теми “Текстовий процесор” Теоретичний матеріал Практичні роботи Завдання творчого характеру Критерії оцінювання

Тема: Комп’ютерні презентації Ви працюєте в рекламній компанії “Нові технології”. До вас звернувся з проханням директор школи, щоб ви допомогли йому створити рекламу учнівської організації. Робота повинна бути виконана в Microsoft PowerPoint. Не забудьте при оформленні про: анімаційні ефекти, малюнки, правила оформлення документів такого типу.

Тема: Електронні таблиці Ви працюєте в комп’ютерній фірмі. До вас звертається подруга вашої сестри , яка працює бухгалтером на заводі, з проханням допомогти їй створити електронну відомість по нарахуванню заробітної плати робітникам заводу. Документ необхідно розробити за допомогою програми Microsoft Excel. Зверніть увагу на оформлення і та використання формул в цьому документі. Результати повинні бути перенесені також і в Microsoft Word, і бути зв’язані між собою.

Підходи до створення 'Кейса' можуть бути різними, в залежності від предмету, термінів його створення, віку учнів. Важливо те, що учні вчаться аналізувати власну роботу, власні успіхи; об'єктивно оцінювати свої можливості і бачити способи подолання перешкод, досягнення більш високих результатів. Їхня навчальна діяльність стає ще більш свідомою. Більш свідомою стає й відповідальність за свою працю.

Таким чином, треба визначити, що застосування вчителем кейс-методу з одного боку стимулює індивідуальну активність учнів, формує позитивну мотивацію до навчання, зменшує «пасивних» і невпевнених у собі учнів, забезпечує високу ефективність навчання, формує певні особистісні якості і компетенції, а з другого дає можливість самому вчителю: самовдосконалюватись, по-іншому мислити й діяти та оновлювати власний творчий потенціал.