Класифікація клінічних форм при дизартрії “ Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі”

Дизартрія – порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовного апарату. На відміну від дислалії і ринолалії – дизартрія завжди органічного походження. Порушення звуковимови при дизартрії проявляється різною мірою і залежить від характеру і ступеня ураження нервової системи. Анартрія – відсутність мовлення.

Причини виникнення дизартрії: асфіксія плоду, пологова травма, несприятливі впливи під час вагітності, гемолітична хвороба дитини, порушення мозкового кровообігу, пухлини головного мозку, інфекційні впливи на головний мозок, пороки розвитку нервової системи.

Дизартрія у дітей з нормальним психічним розвитком. За клініко – психологічною характеристикою діти поділяються на 6 ( шість) підгруп: Дизартрія у дітей з нормальним психічним розвитком. Дизартрія у дітей із ДЦП. Дизартрія у дітей з олігофренією. Дизартрія з гідроцефалією. Дизартрія із затримкою психічного розвитку. Дизартрія з мінімальною мозковою дисфункцією. У багатьох дітей при дизартрії є порушення рухової системи, недосконала моторика, низька працездатність.

Дизартрія має свою структуру: первинне порушення ядро – розлад членороздільного мовлення, що пов’язане з порушенням рухової, моторної сторони усного мовлення. Це ядро призводить до порушення голосу, різного за характером аж до афонії (відсутності). Вторинне порушення – порушення фонематичного сприймання. Супутні порушення – відхилення психофізичного розвитку різного ступеня (слух, зір).

Найбільш розповсюджена є класифікація з урахуванням неврологічного підходу на основі локалізації пошкодження. Виділяють такі форми дизартрії: Бульбарна дизартрія, Екстрапірамідна (підкіркова), Мозочкова дизартрія, Кіркова дизартрія, Псевдобульбарна дизартрія .

Бульбарна – викликана порушенням периферичної нервової системи. При цій формі бувають в’ялі паралічі м’язів губ, язика, щік; язич часто висунутий, великий, розпластаний, підтікає слина; часто порушені акти жування, ковтання, мовлення не чітке («каша в роті»).

Екстрапірамідна або підкіркова проходить порушення екстра пірамідної системи, яка є основою швидких, точних і диференційованих рухів. При підкірковій дизартрії порушується м’язевий тонус мовної мускулатури, наявні гіперкінези артикуляційного апарату; мовлення змазане, незрозуміле, голос з гнусавим відтінком; порушується темп мовлення і тембр голосу. Особливістю цієї форми є: відсутність стабільних і однотипних порушень звуковимови, складність автоматизації звуків, порушення слуху.

При мозочковій дизартрії – мовлення уповільнене, поштовхоподібне, до кінця фрази воно ніби затухає; знижений тонус губ, язик тонкий, розпластаний, рухливість обмежена; при цілеспрямованих рухах язик тремтить, внаслідрк ослаблення тонусу м’якого піднебіння. Особливістю мозочкової дизартрії є: часті порушення координації рухів, скандованість (лозунговість) мовлення.

При кірковій дизартрії порушені кіркові рухові зони: парез м’язів артикуляційного апарату, частіше язика, тому порушується вимова передньоязикових звуків, недостатній праксис, страждає вимова шиплячих і африкат (дж, дз), порушений гнозис обличчя, труднощі у вимові збігу приголосних, мовлення напружене, уповільнене, автоматизація звуків ускладнена. У дитини при цій формі дизартрії зберігається словник, складова структура і розуміння мовлення.

При псевдобульбарній дизартрії переважають спастичні паралічі,виражено порушені рухові функції. Псевдобульбарна дизартрія в свою чергу поділяється на: Паретичну (паралітичну) – тут переважає в’ялий параліч, губи не змикаються, нижня щелепа може відвисати, рот відкритий, салівація, акти жування і ковтання порушені, язик у більшості випадків тонкий, проте керувати ним дитина не може, обличчя анемічне, при мовленні голос набуває гнусавого відтінку, при звуковимові переважає ушкодження всіх зімкнених звуків і складних за артикуляцією. Корекційна робота важка, вимагає великої наполегливості. Спастична – м’язи напружені, язик збирається в комок, ним важко керувати, активні рухи обмежені, голос з гнусавим відтінком і часто спостерігаються супутні рухи. Гіперкінетична – характеризується переважанням гіперкінезів, проявляється у невмінні керувати артикуляційними рухами. Змішана - тут проявляється елементи всіх вище перерахованих форм. «Стерта» форма дизартрії проявляється у порушенні багатьох звуків мовлення, як при поліморфній дислалії, проте мовлення не зрозуміле.

Обстеження проводиться з урахування детального анамнезу та причини, які могли викликати відхилення. Обов’язковим є обстеження у невропатолога. Проводиться детальне обстеження стану загальної і дрібної моторики, всіх психічних процесів, для школярів – проводиться обстеження читання і письма.

Критерії відмежування дизартрії від дислалії: при дизартрії наявність таких особливостей – розлади дихання, голосові розлади, артикуляційні відхилення, складність автоматизації звуків, наявне органічне ураження нервової системи, особливості анамнезу: порушення смоктання, жування, ковтання,недорозвиток рефлексів. При алалії – порушується лексична і граматична будова мови.

Етапи роботи при дизартрії: Підготувати артикуляційний апарат до формування мовлення, Виховувати потребу у мовленнєвому спілкуванні, Розвиток і уточнення пасивного словника, Корекція дихання і голосу, Розвиток сенсорних функцій Масаж, медикаментозне лікування, лікувальна фізкультура.

Для постановки звуків у дизартриків часто використовують зонди або інші засоби, механічно – фонетичну локалізацію. Корекція мовлення при дизартрії поєднана з роботою над виразністю мовлення.

Бажаю успіхів у роботі! Завідувач ПМПК Ольга Булавчук. 2012 р.