Підготувала: учениця 11 А класу Охримлюк Людмила ОПОЗИЦІЙНИЙ РУХ Підготувала: учениця 11 А класу Охримлюк Людмила

План Причини активізації опозиційного руху в другій половині 60-х початок 70-х років. Форми діяльності дисидентів. Репресії проти правозахисників. Утворення УГС та її діяльність. Релігійне дисидентство. Посилення наслідувань опозиції в кінці 70-х початку 80-х років.

Причини активізації опозиційного руху Інтелігенція уже не могла мовчки терпіти новий наступ тоталітаризму зі сторони уряду під правлінням Л. Брежнєва. Арешти інакодумців, яких звинувачували в антидержавній діяльності. Політика придушення національно-культурних потреб українського народу.

Репресії засвідчили тоталітарний антиукраїнський характер влади в Україні. Б. Горинь В. Чорновіл І. Світличний

«За задумом. Суди повинні були залякати й заморозити рух, як і на початку 1930-х років. Вийшло навпаки: арешти і суди уперше показали всім, «скільки нас є» і хто ми. Справді, ці процеси були своєрідним парадом на очах України і всього світу» В. Мороз

Комуністична влада прагнула всіма засобами припинити опозиційний рух: профілактичні бесіди; пильне стеження за поширенням «антирадянських» матеріалів; проведення обшуків; У червні 1971 року ЦК КПРС ухвалив таємну постанову «Про заходи щодо протидії нелегальному розповсюдженню антирадянських та інших політично шкідливих матеріалів»

Форми діяльності дисидентів Не закликали до насильства та не застосовували насильницькі методи. Намагалися боротися у рамках чинних законів. Свої звернення оприлюднювали через зарубіжні засоби інформації.

Створювали підпільні групи та організації, розповсюджували листівки Створювали підпільні групи та організації, розповсюджували листівки. На початку 70-х років діяла підпільна група молоді із села Росохач Чортківського району Тернопільської області – “Росохацька група”.

Українська Гельсінська група Засновники: О. Бердник, П. Григоренко, І Українська Гельсінська група Засновники: О. Бердник, П. Григоренко, І. Кандиба, Л. Лукяненко.

Релігійне дисидентство Окремий різновид дисидентства в Україні базувався на релігії. Теоретично радянська конституція гарантувала свободу віровизнання. Але режим удавався до цілого ряду заходів для боротьби з релігійними віруваннями та практикою. Вони включали обмеження релігійних публікацій, заборону навчати дітей релігії, проведення серед них атеїстичної агітації, засилання агентів у середовище священнослужителів і церковної ієрархії, закриття культових споруд, застосування до тих, хто стоїть за віру, громадських та економічних санкцій, обмеження можливості здобути освіту. Антирелігійна кампанія Хрущова у 1959 - 1964 призвела до закриття половини православних церков в Україні (з усіх близько 7 000 у 1959). Релігійний опір прийняв форму петицій, протестів проти порушень свободи совісті і релігії, переконань та напівлегальної діяльності.

На дисидентів ополчилися всі потужні сили радянської системи й особливо всемогутній КДБ. Володіючи монополією на засоби комунікації, режим всіляко перешкоджав поширенню інформації про дисидентів серед громадськості. Коли ж якась інформація все ж з'являлася, то вона звичайно була спотвореною й змальовувала дисидентів у негативному світлі.

ВИСНОВОК Дисидентський рух зародився у 60-х рр. у Радянському Союзі як форма виступу проти існуючого державного ладу та політичного режиму в країні. Його поява була певною мірою викликана десталіназацією та новою політикою Хрущова. Розвивалось дисидентство трьома напрямами: правозахисне, релігійне та національно орієнтоване, але характерною рисою усіх трьох напрямів була боротьба за національні інтереси українського народу.