1. Презентація методичного посібника
“Літературний процес х років ХІХ ст. Літературний процес першої третини ХХ ст. (у схемах і таблицях)”
Учитель Стоянова О.П.

2. Проблема вибору життєвого шляху Чіпкою Вареником
(за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Питання – проблема: «Чому Чіпка «Життя пройти –не поле перейти”.
став пропащою силою?» (Народна мудрість)
Чіпка – психологічно складна, вразлива натура, в якій поєдналися
Добро
Зло
Сюжет
Вроджений розум, кмітливість, допитливість, обдарованість, гордість, працьовитість, людина вільна від народження
Комплекс неповноцінності, бунтарство, відсутність моральних орієнтирів
Задатки та спадковість
Гідність, терпіння, чесність, сміливість, працелюбство, відданість друзям, рішучість, глибоке переживання соціальної несправедливості, любов до дружини, бабусі
ЗЛІСТЬ на особистісних кривдників, навіть на матір. Саме ЗЛІСТЬ керувала всіма вчинками Чіпки
Риси вдачі
Тяжкі умови життя, батько покинув родину, зневага односельчан до байстрюка, мати в дитинстві лаяла й била, наймитування, відібрали землю, вимагання хабарів, приниження чиновниками, вигнали з земства; товариство Матні, Лушні і Пацюка; розбійницьке гніздо
Любов бабусі, матері, дружини;
дружба з дідом Уласом, Грицьком;
повага односельчан
Вплив оточення та умов життя
Захисник народних інтересів;
боротьба за правду
Поведінка героя
Прагнення помсти з дитинства, підпалювання скирти з сіном, пияцтво, грабіжництво, приниження матері, вбивства («Мене не спіймають, я не якийсь там невдаха»)
Висновок. Якщо життя руйнує життєві цінності, то перемагає зло, а коли до душі ніхто не постукає – настає трагедія.Найбільша цінність на землі – людина, і позбавляти її життя – тяжкий злочин. Чіпка став на злочинницький шлях, з бунтаря- протестанта перетворився на звичайного злочинця. Чому? Бо, мабуть, рано народився, коли ще не було організованої боротьби проти соціального зла. То й став «пропащою силою». А хіба краще було, якби ні він, ні хтось інший не обурювались проти кривд панів, а покірно терпіли наругу?

3. «Перехресні стежки» Євгена Рафаловича ( за повістю І. Я
«Перехресні стежки» Євгена Рафаловича ( за повістю І.Я.Франка «Перехресні стежки»)
«Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, «Як син українського селянина, що викормився
мій бідний народе» чорним хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю
«Перехресні стежки» І.Я.Франко себе до обов’язку панщинного цілого свого життя
відробляти ці шеляги, що їх видала селянська рука, щоб я
міг видряпатися на висоту, де видно світло…» (І.Я.Франко)
Євген Рафалович (прототип Євген Олесницький – адвокат, громадський діяч, промовець)
Проблема захисту прав знедолених
Проблема боротьби із жорстокістю і насильством
Проблема добра і зла
Проблема шлюбу та сім’ї
Рідний народ
Чиновники, дідичі
Спільники Рафаловича
Регіна
Його мета: «витворити навколо себе інший світ, інше товариство… Він має намір розпочати просвітню роботу, а далі й політичну організацію в повіті, стягати сюди поволі добірні інтелігентні сили, виробити хоч невеликий, але енергійний центр національного життя…»
- Перша сутичка адвоката з бурмістром;
- наростання конфлікту зі Стальським.
- його плани та робота з селянами;
- поїздка в Буркотин і Гумниськ;
- сутичка зі Шнадельським у корчмі;
- ідея народного віча.
Отець Зварич – справжній пастир, порадник і помічник парафіян, глибоко порядна людина;
лихвар Вагмон; пан бурмістр (Евген Рафалович не гребує і допомогою багатіїв, якщо це вигідно для справи)
Глибоке почуття до Регіни.
Переживши тяжку драму, він уже не може повернутися до минулого, не може принести свої ідеали в жертву своєму сімейному затишкові.
Можливість – неможливість «украденого щастя».
Праця задля добробуту рідного народу
«Політика – то не балаканина на празниках та соборчиках!»
Використав все, що послано випадком, для користі народу
Минулим жити – марна справа
Висновок. Автор зводить на перехресних стежках людей різних соціальних станів, різних національностей і різних життєвих інтересів, стверджуючи, що служити своєму народові – найвище покликання людини. Людина завжди має вибір – прийняти лицемірну мораль суспільства чи боротися з несправедливістю.

4. Ознаки неоромантизму в драмі «Бояриня» Лесі Українки
Неоромантизм – стильова хвиля модернізму, що виникла Творчість Лесі Українки яскраво відбиває
в українській літературі на початку ХХ ст., найменована Лесею найсучасніші віяння тогочасної Європи.
Українкою «новоромантизмом».
Основна риса неоромантизму – прагнення до звільнення особистості, гармонія ідеалу з життєвою правдою, право нації на самовизначення, подолання розриву між ідеалом та дійсністю
Ознаки неоромантизму:
Історико-героїчна тематика
Герой – борець за волю рідного краю, народу
У творах обстоюється право нації на самовизначення, соціальна справедливість
Прагнення героя до звільнення особистості, виступ проти пасивного оточення через альтруїстичні мотиви
Власний морально-етичний максималізм і демократизм, втілення ідеальних рис людини майбутнього
Гармонія ідеалу з життєвою правдою
Відсутність поділу персонажів на головних і другорядних, бо «другорядні» є індивідуальними постатями, самоцінними й самостійними персонажами
Різка поляризація дійових осіб: з одного боку – герої, окрилені високою мрією, а з іншого – бездуховні утилітаристи;
Безкомпромісний конфлікт
Ознаки неоромантизму в драмі «Бояриня»:
1. Змальовано церковні братства; згадуються утиски московських посіпак; розповідається, що українська старшина «понадилась на соболі московські»; йдеться про недовіру до Дорошенка, який привів татар на Україну.
2. Оксана – активна учасниця дівочого братства. Непримиренність з відсутністю активних патріотичних дій.
3. У творі обстоюється право української нації на самовизначення. Леся Українка зображує трагедію народу, який не зміг залишитися вільним, закликає до боротьби за волю і незалежність.
4. Героїня хоче втекти з Московії, прагне допомогти землякам, обурена обмеженням прав жінки, негативним ставленням з боку московок.
5. В Оксани надмірне почуття туги за Україною, прихильниця мирного шляху розв’язання національних конфліктів. Волелюбна , патріотично налаштована особистість.
6. Оксана усвідомлює свій гріх перед земляками. І молода жінка , і рідний край змушені скоритися поневолювачам, хоча й намагалися боротися до останнього.
7.Кожен персонаж у драмі (Оксана, Іван, Степан, Ганна тощо) є індивідуальними постатями, самостійні персонажі, які несуть цінні характристики представників тогочасного суспільства.
8. Оксана – тип українки, для якої чужина – мука; Ганна – це тип українки, асимільованої чужинцями. Іван – це тип українця, який свідомо чинить опір чужинцям. Степан – це це тип українця, який стає на службу чужинцям і намагається «допомагати Україні».
9. Не можна поєднати вірність народові з вірною службою російському цареві. Це веде до національної пасивності.
Висновок. Драматична поема «Бояриня» Лесі Українки – взірець неоромантичного твору.

5. (явища навколишнього світу)
Симфонія людської душі й природи в новелі «Intermezzo» М. М.Коцюбинського
«Він ходив полями і гаями, «Спочинь, душе моя, спочинь,
Він любив, він жив, горів, творив» Із виру вихлюпнись на плеса,
М.Т.Рильський Розрайдужся до піднебесся,
Розвіявши собою тінь…»
В.Буденний
Симфонія - співзвуччя
Імпресіонізм – напрям у мистецтві останньої третини ХІХ – початку ХХ століття (ушляхетнення, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань, «враження від вражень»)
Враження
Світ
(явища навколишнього світу)
Внутрішній світ митця
Барви
Звуки
Слова
-«тихо пливе блакитними річками льон»;
- ячмінь «тче з тонких вусів зелений серпанок»;
- золоте сонце;
- зелена земля;
- срібна сітка вівсів;
-я тепер маю окремий світ, і він наче перлова скойка: стулились краями дві половинки: одна зелена, друга блакитна – й замкнули у собі сонце».
(наведи приклади)
-ку-ку, ку-ку;
-тью-і, тью-і, ті-і-і…;
-блискають тільки гострі, колючі звуки;
- «тріпала крильми на місці напружено, часто і важно тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала… Єднала небо з землею в голосну арфу й грала на струнах симфонію поля».
(наведи приклади)
- соболина шерсть ячменів;
- шовк колосистої хвилі;
- вітер набивав вуха «шматками згуків, покошланим шумом»;
- киплять від вітру «срібно-волоті вівса»;
- «блищать на сонці хвилясті хребти»;
- прибій колосистого моря
тощо.
(наведи приклади)
Висновок. М.М.Коцюбинський вмів не тільки спостерігати красу природи, а й поетично узагальнювати бачене й почуте. Образи зорові зливаються з образами звуковими, слуховими, що єднають словесне письмо з музикою, і так створюється та чарівна гармонія, котра дає підстави вважати автора одним з найкращих пейзажистів у всесвітній літературі.

6. М.М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»
Відтворення картин життя, праці , світовідчуття і світогляду гуцулів у повісті
М.М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»
«Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини Гуцули – оригінальний народ, з багатою фантазією, зі
і запах Карпат, то й того був би задоволений» своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє
М.М.Коцюбинський життя, до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що
населяють ліси, гори і води» (М.М.Коцюбинський)
Проблеми твору
Конфлікт твору
- гармонія між людиною і світом природи;
-життя і смерть, добро і зло;
- вічна проблема кохання;
-вплив мистецтва на людину;
- роль праці в житті людей;
- стосунки батьків і дітей;
- язичництво і християнство
- між родами (Палійчуки – Гутенюки),
- Іван – кохання – Марічка;
- людини із дикою гірською природою (Іван-Чугайстр);
- людини із власним «я» (роздвоєність Івана);
- побутовий (Іван-Палагна);
- людини із людським буттям (Іван-смерть)
- Нелегкі й суворі обставини життя і праці гуцулів
(трагічні випадки з життя лісорубів, важка праця вівчарів і скотарів)
- Родинне життя гуцулів
(багатодітні родини, адже багато дітей і скотарів помирало за суворих обставин життя і праці)
- Любов до прекрасного
(і одяг, і побутові речі, і будівлі – такі ж барвисті й красиві, як навколишній світ)
- Любов до музики
(грати «на денцівку і флояру» було звичним для кожного парубка; дівчата виявляли талант у коломийках)
- Ганебно жити з потоптаною совістю
(битися до крові за честь роду – означає захистити свою гідність)
- Вірування
(Дуалізм:
-Бог, сатана;
-арідники, щезники, мавки, русалки, мольфари. Все це ми бачимо у переказах, звичаях тощо.)
Висновок. Описи життя, світогляду гуцулів назавжди залишаться в українському мистецтві слова свідченням багатого духовного життя наших предків, поетичного світосприйняття і незнищенного художнього таланту.

7. Найголовніше для всіх мешканців села - земля
Смислова наповненість слова «земля»
для героїв соціально-психологічної повісті «Земля» О.Ю.Кобилянської
«Я просто зачарований Вашою повістю – все, і природа, «Кругом нас – якась безодня, що її вирила доля,
і люди, і психологія їх – все це робить таке сильне враження, але тут, у наших серцях, - вона найглибша».
все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що … я радів за Йонас Лі
нашу літературу» (М.М.Коцюбинський)
Найголовніше для всіх мешканців села - земля
Чудові краєвиди
Власність
Рідний край
Ставлення до землі і праці на ній головних персонажів повісті
Докія Чоп’як
Івоніка
Марічка
Михайло
Сава
Рахіра
-Його переслідує гризота, що батько може позбавити землі. Не жадав віддати їй своє життя і силу, а хотів мати її якнайбільше, бо земля для селянина – найперше багатство.
–Хотів бути багатим, жити весело й сито.
–Радості від праці Сава не розумів, а розумів радість власника. Все це породжує заздрість, ненависть до матері, брата, Анни..
Їхня любов до землі – риса спадкова:
працюють заради неї самовіддано, жертовно; недоїдали, недосипали, кожен гріш переводили у землю (не заради себе - дбали про нащадків)
-Працюючи на землі, Михайло відчуває радість буття. Земля дає йому насолоду відчути себе творцем, дарує барви і мелодії, будить найпоетичніші почуття. Відчуває тугу за хліборобською працею, перебуваючи на службі.
- Прибутки на землі були для нього природним, адже земля годує.
До пари Саві.
- Прагне бути багачкою і газдинею,
штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими грунтами.
-Працьовита, добра, розумна. Але заради землі ламає долю своїй дитині, віддаючи Парасинку за багатого нелюба.
-Головне для неї, що Тодорика - з землею. Власність засліпила душу Докії і забрала щастя Парасинки.
- Любить землю побожно, відчуває її, мов самого себе..
- Найвища цінність на землі – людина.
- І лише в розпуці він проклинає землю.
- Земля стала власницею її душі, взяла в рабство.
- Тільки згодом зрозуміла, як жорстоко помилялась.
Висновок. Земля прагне людської доброти, бо тільки з неї виростає зерно, зацвітає сад, знаходить щастя стомлена у праці душа. Власність – річ зваблива, але найбільше багатство не варте нічого, якщо воно замішане на чийомусь горі.

8. Художні деталі в новелі «Новина» Василя Стефаника
«Коротко, сильно і страшно пише ця людина» «Я душу свою пустив у душу народу і там почорнів з розпуки».
М.Горький В.Стефаник
Художня деталь – така виразна подробиця або штрих, яка особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення дуже відчутним і яскравим. (Єдине слово, за яким криється ціла картина людського життя, стан душі, горе і мука.)
Опис голодних дітей
Виснаження дівчат голодом
Важкий психічний стан батька
Батьківські муки
Внутрішній стан після дитиновбивства
«вони, як щенята коло голої кістки, коло того хліба заходилися»;
- «їли хліб на печі…Здавалось, що кістки в лиці потріскають»
«очі…як олово»;
«глемедали хліб»;
- «мерці»
-«почорнів»;
-«очі запали всередину»;
-«камінь давив груди» («камінь – слово-символ: «Чогось йому так стало, якби йому хто тяжкий камінь поклав на груди», «не дивився на світ, лише на той камінь, що давив груди», «камінь на грудях став іще тяжчим»)
«Гриць скреготав зубами, аж гомін лугом розходився»;
- «чув на грудях довгий огневий пас, що пік у серце і голову»
«йому стало легше»
(антитеза до важкого життя героя, до важкого каменя, що давив груди);
- «задеревенів».
Висновок. Василь Стефаник - майстер художньої деталі.

9. Гумор та сатира в повісті «Кайдашева сім’я» І.С.Нечуя – Левицького
«Повість Нечуя - Левицького «Кайдашева сім’я» «Сільська баба … так чесне язиком, як кресалом, що аж
арена людських пристрастей» посипляться іскри поезії».
Євген Гуцало І.С.Нечуй – Левицький
Гумор – м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.
Іронія – іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане набуває в контексті мови протилежного значення; висміювання, яке містить в собі критичну оцінку того, що висміюється. Іноді іронія маскується удаваною похвалою.
Сатира – вид комічного, який нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного, висміювання людини чи явища.
Сарказм – зла уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.
Для сатири характерне різке висміювання зображуваного, викривальний тон, гнівний осуд негативного в суспільстві та житті людей
За допомогою гумору смішне в житті і в людині зображується в незлобливо – добродушному, жартівливому тоні
Комічні ситуації (поїздка на оглядини в Бієвці)
(наведіть приклади)
Нагнітання епізодів, сцен, ситуацій, колізій (наведіть приклади)
Майстерність автора в зображенні комічного
Численні діалоги рухають дію
(наведіть приклади)
Побутова лексика, вульгаризми
(наведіть приклади)
Висновок. Повість «Кайдашева сім’я», в якій письменник майстерно використав засоби гумору та сатири, викликає не тільки сміх, а й серйозні роздуми, змушує кожного глянути на себе збоку.

10. Повість «Кайдашева сім’я» І. С
Повість «Кайдашева сім’я» І.С.Нечуя - Левицького - підручник народознавства
«З погляду на високоартистичне змалювання селянського
життя і добру композицію повість «Кайдашева сім’я» належить
до найкращих оздоб українського письменства».
І.Я.Франко
Народні ремесла
Буденний і святковий одяг селян
Сільський двір
Прислів’я, приказки
Елементи народознавства
Сільська хата
Елементи казок
Народні обряди
Процес виготовлення полотна
Устрій життя
Забави молоді
Народний переказ про нечисту силу
Висновок. Колоритний світ народного життя, створений письменником, забезпечив повісті почесне місце в реалістичній прозі ХІХ ст.

11. Засоби комічного в п’єсі «Хазяїн» І.Карпенка – Карого
«Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна «Хазяїн» - це зла сатира на чоловічу любов до
для публіки, котра від комедії жде тільки сміху» стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для
І.Карпенко-Карий стяжання!» (І.Карпенко-Карий)
Комедія – драматичний твір, у якому відображається смішне й потворне в житті, висміюються певні негативні риси людей, інколи й суспільний лад.
Комедійний контраст (Пузир – працьовитий, але скнара, збагачувався будь-яким чином)
Одяговий комізм (травестія-фарс з орденом)
Макароністична мова Куртца
Засоби комічного
На «Бік»
(гуси врятували Рим, а хазяїна погубили)
Засіб чортівщини
(Хазяїн вважає, що його лихий поплутав)
Прийом «фігового листка»
1. Пузир не їде із Золотницьким до міста, бо занедужав, але ми розуміємо: не хоче ставити шампанського.
2. Феноген бере хабарі, а прикривається завісою порядності – ніби позичає їх.
Використання народних прокльонів
із грубими словами
(Пузир проклинає Михайлова)
Висновок. Засоби гумору в комедії «Хазяїн» - вияв високої художньої майстерності автора

12. Жанрова багатогранність поеми І.Я.Франка «Мойсей»
«Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, «Поема «Мойсей» - художня перлина
І горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї» нашої літератури».
І.Я.Франко «Мойсей» Н.Горик
Три роди літератури
ЕПОС (з грецької оповідання, історія)
ЛІРИКА ( з грецької промовляється під акомпанемент ліри, музикальний)
ДРАМА ( з грецької рух)
наявність монологів, діалогів, полілогів;
є авторські репліки;
зіткнення діаметральних понять;
шекспірівські масштаби почуттів;
- об’ємні колоритні постаті.
- події тривають 40 років (від останніх днів земного Мойсея до хвилин його великого покликання на Хориві);
- вказано конкретний час створення поеми;
- повістійна основа: похід народу на чолі з Мойсеєм до Ханаану;
- епічні дійові особи: сам Єгова, Мойсей, Аарон, народ і його окремі представники, племена;
- з’являється навіть «живий» демон
- повна авторська відкритість;
- піднято вічні проблеми, близькі представникам різних часів і народів, над якими мусить замислитись кожна людина;
- нехронологічне нашаровання різних відтінків;
- високоліричний монолог-плач Мойсея;
- поему написано віршованою мовою з використанням тропів і фігур.
За наведеними характеристиками твір можна вважати філософською ліричною поемою
За обсягом подій, за часом, за кількістю дійових осіб, за масштабами поема належить до епіки.
Поему «Мойсей» можна назвати «Божественною трагедією»
Висновок: поема «Мойсей» - синтез епосу, лірики і драми. Це фактично кіносценарій.

13. Біблеїзми в поемі «Мойсей» І.Я.Франка
«Не будуймо на піску» «Біблія – це код сучасного мистецтва»
(Матвія, гл. 7:24-27) Д.Лихачов
Антропоніми (особисті імена людей)
Біблеїзми
Топоніми (географічні назви)
Етноніми (назви племен, народностей і народів)
Фразеологізми
-Єгова (сущий, «Я господь з перших і останній»);
-Мойсей- обранець Єгови («взятий від води»)
-Авраам- перший покликаний Богом праведник, прабатько іудеїв (Батько багатьом»);
- Азазель – «темний демон одчаю»;
-Датан і Авірон – брати, які склали змову проти Мойсея, за зарду в Біблії були поглинуті у землю;
-Астарта – жіноче божество у фінікян і сирійців. (у Святому Письмі назвали її мерзотою, бо служіння їй супроводжувалось оргіями і розбещенням);
-Ваал – головне чоловіче божество язичників, під яким обожнювалось сонце;
-пророк Єремія – жив 1000років після Мойсея. Його було побито камінням за викриття пророків іудеїв та за пророцтво.
Гідроніми (назви водних масивів)
Ойконіми (назви поселень)
Ороніми (назви рельєфів земної поверхні)
-амореї – (горці, мешканці гір) племя, що походило від Ханаану і було найстрашнішим для ізраїльтян: величезні на зріст, дуже войовничі люди.
- амалик- у книзі Чисел названий першим народом. Могутні люди, що жили між Палестиною і Єгиптом.
-хетта –численний і сильний народ, що жив біля амореїв і походив від родоначальника Хета – сина Ханаанового.
-гебреї- народ, що пішов від Авраама. Цей народ дав світові Мойсея.
- «сіль землі» - (стосовно Мойсея) «будущий цар світа»
- «сіль землі» -(стосовно своїх учнів) моральні якості душі
-«терновий кущ» -
символ віри і страждань. Цей кущ - прообраз Матері Божої, Діви Богородиці.
У Франка – колючий «плащ любові», який всевишній одів на обранця свого-гебрейський народ і його пророка.
-Палестина – загальна назва землі гебреїв, земля Господня, земля обетована, Ханаанська земля, свята земля Ізраїлева.
-Земля Ханаанська – належала ханаанським племенам;
-Хорив –гора в Аравійській пустелі, хребет якої Сінай;
(Сінай і Ханаан – старт і фініш, між ними:
-Міцраїм – Єгипет;
-Галаад (свідок, пагорб)– гориста країна за Іорданом;
-Кадес (святе місце) – велика пустеля на підні землі Ханаанської;
-Кармель (гора саду, родюче поле)назва місця і гори в пустелі, що належали колінові Юдиному;
-Сіон (сонячний, блискучий) – південний пагорб, на якому було збудовано Єрусалим.)
-Вавилон –столиця царства Ушмврода;
-Єрихон – відоме місто, що лежить у межах коліна Веніамінового на Сінайському півострові;
-Дамаск – столиця Стародавньої Сирії;
-Ізраїль – царство, що утворилося за часів сина Соломона Ровоама (існувало 254 роки)
- Ніл – найбільша ріка Єгипту;
-Йордан – (течія) – священна біблійна ріка, тече вздовж Палестини
Висновок. І.Я.Франко грунтовно знав і відчував Вічну книгу, тому сміливо звернувся до теми Мойсея і побачив її по-своєму. Біблеїзми в цьому творі - не тільки перлини у поетичному вінку майстра, але й золоті ключі, що допомагають відкрити світ Книги Книг.

14. Мотиви лірики Лесі Українки.
«Україна, на наш погляд, нині не має поета, щоб міг «Якби мої думи німії та піснею стали без слова,
силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою» вони б тоді більше сказали, ніж вся моя довга розмова».
І.Я.Франко Леся Українка
СИЛА І РІЗНОСТОРОННІСТЬ ТАЛАНТУ
Мотиви молодості і кохання
«Все, все покинуть, до тебе полинуть»,
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами» та ін.
Роль і призначення поета та поетичного слова
«Contra spem spero!», «І все-таки до тебе думка лине», «Слово, чому ти не твердая криця», «Як я люблю оці години праці» та ін.
Патріотичні та громадянські мотиви
«Напис в руїні», «І все-таки до тебе думка лине…», «Товаришці на спомин», «Мріє, не зрадь!..» та ін.
Філософські мотиви
«Якби вся кров моя уплинула отак»,
«Напис в руїні» та ін.
Пейзажна лірика, вияв палкої любові до рідної землі
«Стояла я і слухала весну», «Давня весна» та ін.
Висновок. «Хто хоче знати життя її серця, хай читає її твори» (Л.Старицька-Черняхівська)

15. Висновок. Нічого випадкового в творі Л.Українки немає.
Філософське розуміння імен у драмі – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки
«Мені здається, що я просто згадала наші ліси «Сильніше за любов злоба горить,
та затужила за ними» Сильніше за красу вражає бридь,
Леся Українка Але життя росте лишень з любові,
Лишень краса людей навчає жить». ( Дмитро Павличко)
Лісовий – вказує на ознаку постійного місця перебування міфічних істот, предметів, які від природи є невід’ємною частиною лісу, тобто вони живуть, ростуть, водяться на теренах лісу (порівняти лісна хатина і лісна галявина, лісник і лісовик).
Пісня посідає серед фольклорних творів чи не перше місце. Авторка висловила тим свою надію, що її ідея, її твір будуть вічні.
Два протилежні світи
Ліс (для Лесі Українки) – це безмежне народне багатство, природне середовище, де всі мають волю й незалежність.
Вільний, незалежний, до якого тягнеться і людина, і природа
Лукаш (ім’я запозичено з польської) означає «світло», первісне значення «народжений при сході сонця»;
Мавка – казкова лісова істота; те саме, що русалка, водяна німфа. (За думкою О.Потебні, мавки – це душі нехрещених дітей);
Дядько Лев (цар звірів, володар лісу, лісний цар). Дядько Лев символізує силу розуму, справжню людську доброту, закоханість у все лісове царство;
Русалка – казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини, з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа. Водяна Русалка пильнує водяні простори, а Польова – все польове багатство.
Водяник – злий дух, що живе в озерах, болотах тощо і приносить людям нещастя, злидні. Це володар водяного царства. У «Лісовій пісні» він добрий.
Лісовик – міфічна істота, яка живе в лісі.
Потерчата – діти, які вмерли нехрещеними.
Перелесник – (у словнику Б.Грінченка «спокусник») так у народі називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія, який літає до жінок.
Куць –евфемізм від слова чорт, біс.
«Той, що греблі рве» - евфемізм від слова чорт, біс.
Злидні – матеріальні нестатки, бідність. У творі – це міфічні, завжди голодні істоти. Шкодять лише злим людям. Злидні тільки того й чекають, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю.
Рабський, хижацький, заздрісний, міщанський, для якого немає нічого святого
Килина – (з грецької означає «орлина») Цей образ є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого.
Мати Лукаша без імені (мріє про збагачення). Авторка не називає імені матері тому, що це персонаж, який втілює в собі риси характеру не тільки матері Лукаша, а сотень таких, як вона. Якби було конкретне ім’я, то можна було б подумати, що тільки ця мати мріє про збагачення, а всі інші кращі, добрі, лагідні, беззаздрісні.
Висновок. Нічого випадкового в творі Л.Українки немає.

16. Висновок. Національна пасивність є зрада.
Доба руїни і руїна людських душ у драмі Лесі Українки «Бояриня»
«В другій половині ХVІІ століття за гетьманування І.Виговського, «Поетеса відтворила, з одного боку, ту активну українську
Ю.Хмельниченка, П.Тетері, І.Брюховецького, П.Дорошенка, Д.Мно інтелігенцію, яка всім єством своїм рвалася до боротьби за гогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи, що дотримувалися різних суверенітет української державності, і, з другого боку, ту
орієнтацій – то на російський царизм, то на польського короля, продажну українську інтелігенцію, яка заради «панства
то на турецького султана чи на шведського короля, Україна стала великого, лакомства нещасного» зрадила українські ареною безперервної боротьби проти внутрішніх і зовнішніх ворогів традиції й, помосковившись, добровільно впряглася в
та гетьманських міжусобиць» (М.Семчишин) чужинецьке ярмо» (М.Драй-Хмара)
«Щоб судити про людину, потрібно увійти в таємницю її думок, її нещасть, її хвилювань» О.Бальзак
Степан
(коло, вінець)
Оксана
(чужоземка)
Роздвоєність – трагедія Степана:
хотів поєднати вірність своєму народові з вірною службою російському цареві
Наслідок:
-стає пристосуванцем (і вашим, і нашим)
-покірно несе невидимі кайдани;
-самоізолюється від зв’язків з Україною;
-живе як в’язень;
-йде на компроміс із власною совістю;
-зневажає власну гідність і честь найближчих рідних.
Панічно боїться лицарської (козацької) руки, яка здавалась їй закривавленою
Прихильниця мирного шляху вирішення національного конфлікту
Етапи сприйняття життя в Московії:
-нерозуміння місцевих звичаїв, ставлення до жінок;
-заборона на підтримування контактів з рідними і близькими;
-відмова Степана втікати на Україну;
-сни і реальність стали єдиним суцільним маренням, яке спричинило хворобу і смерть.
«Отак і ми з тобою зрослись, мов шабля з піхвою…навіки…Обоє ржаві»
Висновок. Національна пасивність є зрада.

17. Збірні образи-картини Образи природи (пейзажі)
Система образів в новелі «Intermezzo» М.М.Коцюбинського
«В хвилини розпачу та розпуки мене раз у раз «Поет – значить: вродився хворим,
рятувала моя незвичайна любов до природи» болить чужим і людським горем».
М.М.Коцюбинський І.Я.Франко
Образи тварин, птахів
Збірні образи-картини
Образи природи (пейзажі)
Дійові особи
Образи - предмети
-залізна рука города (потяг і місто) – страшний металевий монстр;
-«білі мішки» - образ повішених, яким перед стратою накинули на голову мішки;
- нужденна купа солом’яних стріх;
- вітряки, що чорніють над полем
- Зозуля – «найближча приятелька» -народний образ-символ, що втілює надію на життя;
- жайворонки –символ творчої наснаги;
- три білих вівчарки: дурний Оверко – принижене й темне селянство; самозакохана Пава- дворянство; Трепов ( жорстокий тиран) - жандармерія
- початковий мальовничий краєвид села;
- палке сонце (гімн сонцю) –символ вічності, космічної енергії, сили;
- багатобарвна розкішна земля;
- симфонія поля (ниви у червні)
(побутові сцени й обставини створюють образ «Моєї утоми»)
- вагони поїзда, сповнені людського гаму;
- десять чорних кімнат
- інтелігент, громадсько-політичний діяч, що приїхав у село на перепочинок, на своєрідне «Intermezzo»;
- селянин, «звичайний мужик».
Моя утома
СОНЦЕ Я Я Я
Висновок. Образи твору символізують складну боротьбу в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як поступово зникає роздвоєння його особистості, як повертається до нього його рівновага, готовність до виконання свого громадянського обв’язку.

18. «Олена Ляуфлер – аутсайдер суспільства» (за повістю О. Ю
«Олена Ляуфлер – аутсайдер суспільства» (за повістю О.Ю.Кобилянської «Людина»)
«Дуже лихий і небезпечний демон заволодів «Шукай щастя в собі…»
душею доньки… та й уніс її в країну смішливості й безумства…» Із «Щоденника» О.Ю.Кобилянської
О.Ю.Кобилянська «Людина»
Т И С К З О В Н І Ш Н І Х О Б С Т А В И Н
Тяжкі умови життя родини Олени Ляуфлер
Погляди суспільства: єдиний спосіб самореалізації жінки - шлюб
Риси вдачі Олени Ляуфлер:
- щире серце,
- повноцінне особисте світовідчуття;
- наділена волею, прагненням до щастя.
Погляди героїні:
- рівноправність між чоловіками і жінками;
- взаємне кохання і повага – основа щасливої родини;
- Людина – це розум, це душа, це сильна індивідуальність, яка сама визначає власну долю, не піддаючись тискові обставин
Погляди Фельса: зайвість читання книжок для жінки - господині
Роздратованість батьків через погляди доньки
Брат Олени відкрито висміює погляди сестри
Погляди нареченого К.: єдине справжнє бажання дівчини – прагнення вийти заміж
Внутрішня боротьба
- підсвідомо намагається віддалити час освідчення з Фельсом;
- панічно боїться свого майбутнього;
- прощання з листами Стефана Лієвича свідчить про вірність почуттю першого кохання
Внутрішня боротьба
- вирішує наблизити до себе Фельса;
- уважно вивчає майбутнє нареченого, шукає те добре, що викликало хоча б повагу замість любові;
- має твердий намір здійснити задумане
Стефан Лієвич робить акцент на відмінності чоловічої (він сам обирає собі долю) та жіночої (вона підкоряється волі долі) поведінки в житті
Висновок. Олена Ляуфлер не витримує тиску, ще раз підтверджує думку про те, що шлюб – єдиний можливий порятунок від злиденного існування жінки того часу. Для героїні шлюб – це крах вільної і самодостатньої особистості.

19. Трагічна доля народних талантів у повісті Степана Васильченка «Талант»
«Для своєї творчості я брав свідомо сюжети із «Дано мені малісіньку іскру святую…Так хай же погасне
близького мені життя…» краще іскра в мені свята і хай буде марним моє життя й темної
С.Васильченко темніше ночі, коли оддам її в наругу чи в болото втопчу».
«Талант» С.Васильченко
Студент почав нав’язувати Тетяні свою «любов»
Розправа «меценатів» над героїнею
Заїжджі «знавці» байдуже відвертаються від неї
Тетяна – обдарована особистість
Поміщиця, оберігаючи честь родича, закриває театр
- вчителька початкової школи;
- співачка в церковному хорі;
- ревна аматорка театральних вистав;
- яскрава врода дівчини;
весела вдача;
- намагання нести людям добро;
- вірить, що дворяни допоможуть їй розвинути здібності.
Переслідування плітками та пересудами
Поміщиця виганяє дівчину з двору
Цькування попа
Висновок. Автор звинувачує суспільство у занапащенні обдарованої молоді з народу.

20. Інстинкт натовпу в оповіданні «Салдатики!» Володимира Винниченка
«Ми не грабили! Ми ж з голоду вмирали!..Ми ж самі «Смута ж завжди супроводжується падінням
заробили той хліб, що забрали!..» суспільної моралі, хаосом, настроями розчарування
В.Винниченко «Салдатики!» і непевності, зневіри, хиткості і активізацією
ірраціональних начал у поведінці людей».
Володимир Панченко
Протистояння соціальних контрастів
Натовп селян
- лідер Явтух;
- cеляни відчувають себе нездоланною силою, почуття відповідальності загнано в темні глибини єства;
- імпульсивність дій, мінливість настроїв;
- жадібно і напружено слухають свого лідера;
- лідер втратив надію на якусь мить, і ця безнадія стала домінуючим почуттям натовпу;
спрацьовує одвічний закон «зуб за зуб», «око за око»: Микола опускає на голову офіцера дрючок.
Натовп солдат
- агресивність офіцера карального загону викликана бунтом селян (бунт – своєрідна агресія,бунт породжений царською сваволею);
- солдати вагаються виконувати наказ офіцера стріляти в людей після звернення до них Явтуха;
спрацьовує одвічний закон «зуб за зуб», «око за око»: офіцер зарубує шаблею Явтуха, хоч і сам падає
замертво.
«Агресія і страх взаємопов’язані. Агресія завжди супроводжується нападом страху, а страх може перерости в агресію»
(В.Дольник)
Висновок. Маса – імпульсивна, легкозбуджувана, мінлива. Поведінка маси – афектована; у людини натовпу з’являється відчуття нездоланної сили, гору бере позасвідоме.

21. Поезія – синтез живописності і музичності
Збірка «Сонячні кларнети» П.Г.Тичини – гімн життю, пісня ніжності, радості і суму.
«Ніколи не забуду тієї безсонної ночі дев’ятнадцятого року, коли «Сонячні кларнети» явили поета вже сформованого і високо оригінального
мій друг приніс мені книжку з рясними соняшниками на в художньому розумінні… Звідки взяв молодий поет ті розливи сонячного
обкладинці. Ми з ним сиділи в лісі на багатті… і читали, і п’яніли, світла, що струменять у його віршах..? Звідки прийшла до нього … дивовижна,
і кричали з радості, насолоджуючись красою українського слова, яке незрівнянна музика, якою все перейнято в його поетичному світі..? Марно
з такою не чуваною нами досі музичністю грало, співало, бриніло, шукати відповіді…, тут – таємниця таланту».
гриміло, лилося зі сторінок незабутньої тієї книги…» (М.Бажан) (Леонід Новиченко)
Поезія
Музика
Живопис
Сонячні – зоровий образ
Золотий
Зелений
В чорному
Кларнети – музичний образ
гомін
гімн
акорді
Поезія – синтез живописності і музичності
Україна і революція.
Вболівання за трагічну долю свого народу
(Революція в страшній своїй суті)
«Одчиняйте двері…», «По блакитному степу…», «На стрімчастих скелях…», «Скорбна мати» тощо.
- Осмислення з позиції власного розуміння, справедливості і народної моралі, що несе революція рідному народові
Пейзажні і любовні мотиви
(музичні, граційні, живописні вірші)
«Гаї шумлять…», «Десь надходила весна…», «Не дивися так привітно…», «Подивилась ясно…», «О панно Інно…», «Туман», «Сонце», «Вітер», «Дощ», «Пастелі» (цикл) тощо.
-Краса образів, глибинне розуміння законів природи
Народне горе, принесене Першою світовою війною
«Хтось гладив ниви…», «Іще пташки…» тощо.
- Трагізм, експресивно виражена тональність
Вболівання за
Україну
Траєкторія руху ліричного «Я»
Від наднебесної недосяжної височини
(панує всесвітня гармонія)
До сфери «виключного драматизму»
(при самій землі кояться справи людські – праведні й грішні)
Висновок: Назва збірки «Сонячні кларнети» - це поетичне вираження авторського розуміння гармонії всесвіту. В цій збірці митець є виразником кількох художніх течій: символізму, імпресіонізму, реалізму.

22. «Похорон друга» Лейтмотиви
«Похорон друга» - величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину
(збірка «Перемагать і жить» П.Г.Тичини)
… У віках той житиме, Хто зустрів страшну негоду,
Хто Батьківщину обороняв Не вклоняючись громам,
П. Тичина Вічно в пам’яті народу
Їх сіяти іменам. (В. Сосюра)
Реквієм - від лат. Requiem – спокій – багатоголосий твір скорботно-патетичного звучання.
«Похорон друга»
Запальна поетична
публіцистика
Ритмічна «партія барабана»
«…знов зеленим з-під землі встає»
Витончено-синестезичні пейзажні замальовки
Розпачливі материнські
голосіння
Афористично-стислі філософські роздуми над природою життя, смерті й безсмертя
Лейтмотиви
Музичний – «…сурми плакали, …тарілки дзвякали, …барабан…в груди бив» - із розряду запитання переходить до твердої відповіді.
Світоглядно найзначущіший – «усе міняється, оновлюється, рветься…»
«…знов зеленим з-під землі встає…»
«…землі сирій себе всього передає»
«І мертвому тобі нас не убить…»
Похмурий
Світлий
Активно життєствердний
Висновок: в своїй філософсько-психологічній поемі поет звернувся до однієї зі звичних тем – теми життя і смерті. Невмирущий подвиг тієї людини, яка гине за народну справу – такий закон життя, який випливає із закону історії.

23. Максим Рильський – наймолодший у «Гроні п’ятірному» неокласиків(М
Максим Рильський – наймолодший у «Гроні п’ятірному» неокласиків(М.Зеров, О.Бургардт, Л.Филипович, М.Драй – Хмара)
«Я знаю: ми тугі бібліофаги, «М.Рильський…у многолітньому труді виробив свій власний класичний
І мудрість наша – шафа книжкова стиль, позбавлений будь-якого академізму, епігонства, без якого не можна
Ми надто різьбимо скупі слова, уявити собі великого відродження…»
Прихильники мистецтва й рівноваги». (М.Зеров) Юрій Лавріненко «Розстріляне відродження»
Неокласицизм
Орієнтація на класичне мистецтво
Тяжіння до строгих віршованих форм
Засвоєння здобутків світової культури
Постійне урізноманітнення художніх засобів
Широчінь поетикальних можливостей поета:
- сонети;
- рондо;
- терцини;
- катрени;
- секстини;
- різні види римування
Багатство тематики творів поета:
- сум, розчарування в коханні (Зб. «На білих островах);
- оптимізм, захоплення красою і гармонією життя та природи, життєлюбство;
- національно-визвольні тенденції («Гей, вдармо…»);
- відстоювання рідного слова («Рідна мова»);
- співчуття простому люду («Пісня»);
- образ поета, який осмислює сучасність( «Третє цвітіння»)
Почуттєво-емоційна тональність «людина без ідей»
Медитативно-філософське осмислення дійсності
Шлях внутрішнього поетичного «Я»
Висновок. М.Т.Рильський – віртуоз – версифікатор; неокласик за основними стильовими ознаками, він збагатив українську поезію новими мотивами й образами, високо підняв культуру українського слова.

24. Роман – правдива розповідь про своє життя без прикрас і самовихваляння
«Автобіографічний роман Володимира Сосюри «Третя рота» - свідчення про життя письменника»
«Володимир Сосюра – це глибинно-бентежний березень і «Такий я ніжний і тривожний».
замріяно – прозорий вересень української поезії». (Михайло Стельмах) Володимир Сосюра
Третя рота – робітниче селище в Донеччині, у якому минули ранні літа поета. Сюди переїхала родина Сосюр, коли Володимирові було 10 років. Саме звідси – найяскравіші спомини його дитинства і юності, тут – не тільки родинні, але й духовні корені митця.
Роман – правдива розповідь про своє життя без прикрас і самовихваляння
Яскраві свідчення про батьків Володимира Сосюри: Миколу Сосюру, кресляра за фахом, котрий побував і вчителем, і писарем, і адвокатом, і шахтарем, та Антоніну Локотош, робітницю родом із Луганська.
«Татко нагадував мені похмурого козацького орла, а мама – якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти. Як протилежність батькові, вона була дуже балакуча. Її одвертість була вражаючою».
«Я страшенно полюбив книжки… Вони мені давали той світ, у якому відмовляла доля». В юній душі зароджується бажання: «Я дуже хотів стати поетом, гадаючи, що поети – це надзвичайні люди: до них, в ароматні кімнати, приходять закохані й покірні жінки, неодмінно з жертвенним і тихим коханням, і, звичайно, у цих жінок сині небесні очі й золоте волосся…»
Формування поетичної натури хлопчика, успадкованої від батьків: батько грав на гітарі, писав вірші російською мовою, а мати любила співати і оповідати «про свої романтичні пригоди.
«Вона розказувала це так поетично і образно, що переді мною, як живі, стояли повні чар і краси срібномісячні ночі Донбасу і люди, прекрасні люди, цілі зоряні світи, світи далекі і казково близькі».
Володимир любить усе красиве і героїчне.
Своє життя бачить у двох світах: у реальному – світі старої хворостянки, у котрій разом з батьками тулилося восьмеро дітей, і тяжких злигоднів, через які змалечку треба було дбати про хліб; та в іншому – омріяному, ідеальному – світі захоплюючих історій, пісень і легенд про кохання, зради, помсти, подвиги.
Висновок. Поет в автобіографічному романі довіряє своєму читачеві найсокровенніше і найболючіше, що трапилось на його віку. «Третя рота» дає чітке уявлення про письменника – це його своєрідний щоденник.