1. Класифікація клінічних форм при дизартрії
“ Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі”

2. Дизартрія – порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовного апарату.
На відміну від дислалії і ринолалії – дизартрія завжди органічного походження.
Порушення звуковимови при дизартрії проявляється різною мірою і залежить від характеру і ступеня ураження нервової системи.
Анартрія – відсутність мовлення.

3. Причини виникнення дизартрії:
асфіксія плоду,
пологова травма,
несприятливі впливи під час вагітності,
гемолітична хвороба дитини,
порушення мозкового кровообігу,
пухлини головного мозку,
інфекційні впливи на головний мозок,
пороки розвитку нервової системи.

4. Дизартрія у дітей з нормальним психічним розвитком.
За клініко – психологічною характеристикою діти поділяються на 6 ( шість) підгруп:
Дизартрія у дітей з нормальним психічним розвитком.
Дизартрія у дітей із ДЦП.
Дизартрія у дітей з олігофренією.
Дизартрія з гідроцефалією.
Дизартрія із затримкою психічного розвитку.
Дизартрія з мінімальною мозковою дисфункцією.
У багатьох дітей при дизартрії є порушення рухової системи, недосконала моторика, низька працездатність.

5. Дизартрія має свою структуру: первинне порушення ядро – розлад членороздільного мовлення, що пов’язане з порушенням рухової, моторної сторони усного мовлення. Це ядро призводить до порушення голосу, різного за характером аж до афонії (відсутності). Вторинне порушення – порушення фонематичного сприймання. Супутні порушення – відхилення психофізичного розвитку різного ступеня (слух, зір).

6. Найбільш розповсюджена є класифікація з урахуванням неврологічного підходу на основі локалізації пошкодження. Виділяють такі форми дизартрії:
Бульбарна дизартрія,
Екстрапірамідна (підкіркова),
Мозочкова дизартрія,
Кіркова дизартрія,
Псевдобульбарна дизартрія .

7. Бульбарна
– викликана порушенням периферичної нервової системи. При цій формі бувають в’ялі паралічі м’язів губ, язика, щік; язич часто висунутий, великий, розпластаний, підтікає слина; часто порушені акти жування, ковтання, мовлення не чітке («каша в роті»).

8. Екстрапірамідна або підкіркова
проходить порушення екстра пірамідної системи, яка є основою швидких, точних і диференційованих рухів. При підкірковій дизартрії порушується м’язевий тонус мовної мускулатури, наявні гіперкінези артикуляційного апарату; мовлення змазане, незрозуміле, голос з гнусавим відтінком; порушується темп мовлення і тембр голосу. Особливістю цієї форми є: відсутність стабільних і однотипних порушень звуковимови, складність автоматизації звуків, порушення слуху.

9. При мозочковій дизартрії
– мовлення уповільнене, поштовхоподібне, до кінця фрази воно ніби затухає; знижений тонус губ, язик тонкий, розпластаний, рухливість обмежена; при цілеспрямованих рухах язик тремтить, внаслідрк ослаблення тонусу м’якого піднебіння.
Особливістю мозочкової дизартрії є: часті порушення координації рухів, скандованість (лозунговість) мовлення.

10. При кірковій дизартрії
порушені кіркові рухові зони: парез м’язів артикуляційного апарату, частіше язика, тому порушується вимова передньоязикових звуків, недостатній праксис, страждає вимова шиплячих і африкат (дж, дз), порушений гнозис обличчя, труднощі у вимові збігу приголосних, мовлення напружене, уповільнене, автоматизація звуків ускладнена.
У дитини при цій формі дизартрії зберігається словник, складова структура і розуміння мовлення.

11. При псевдобульбарній дизартрії переважають спастичні паралічі,виражено порушені рухові функції. Псевдобульбарна дизартрія в свою чергу поділяється на:
Паретичну (паралітичну) – тут переважає в’ялий параліч, губи не змикаються, нижня щелепа може відвисати, рот відкритий, салівація, акти жування і ковтання порушені, язик у більшості випадків тонкий, проте керувати ним дитина не може, обличчя анемічне, при мовленні голос набуває гнусавого відтінку, при звуковимові переважає ушкодження всіх зімкнених звуків і складних за артикуляцією.
Корекційна робота важка, вимагає великої наполегливості.
Спастична – м’язи напружені, язик збирається в комок, ним важко керувати, активні рухи обмежені, голос з гнусавим відтінком і часто спостерігаються супутні рухи.
Гіперкінетична – характеризується переважанням гіперкінезів, проявляється у невмінні керувати артикуляційними рухами.
Змішана - тут проявляється елементи всіх вище перерахованих форм.
«Стерта» форма дизартрії проявляється у порушенні багатьох звуків мовлення, як при поліморфній дислалії, проте мовлення не зрозуміле.

12. Обстеження
проводиться з урахування детального анамнезу та причини, які могли викликати відхилення. Обов’язковим є обстеження у невропатолога. Проводиться детальне обстеження стану загальної і дрібної моторики, всіх психічних процесів, для школярів – проводиться обстеження читання і письма.

13. Критерії відмежування дизартрії від дислалії:
при дизартрії наявність таких особливостей – розлади дихання, голосові розлади, артикуляційні відхилення, складність автоматизації звуків, наявне органічне ураження нервової системи, особливості анамнезу: порушення смоктання, жування, ковтання,недорозвиток рефлексів.
При алалії – порушується лексична і граматична будова мови.

14. Етапи роботи при дизартрії:
Підготувати артикуляційний апарат до формування мовлення,
Виховувати потребу у мовленнєвому спілкуванні,
Розвиток і уточнення пасивного словника,
Корекція дихання і голосу,
Розвиток сенсорних функцій
Масаж, медикаментозне лікування, лікувальна фізкультура.

15. Для постановки звуків у дизартриків часто використовують зонди або інші засоби, механічно – фонетичну локалізацію. Корекція мовлення при дизартрії поєднана з роботою над виразністю мовлення.

16. Бажаю успіхів у роботі!
Завідувач ПМПК
Ольга Булавчук.
2012 р.