1. Урок 11
Об'єднання Італії

2. Очікувані результати:
Мета:
На основі аналізу подій рр. ХІХ ст. в Італії виявити особливості об'єднавчих процесів та їх наслідки;
Розвивати уміння простежувати причинно-наслідкові зв'язки, користуватися історичною картою як джерелом інформації, давати характеристику історичних осіб, порівнювати інформацію, отриману з різних джерел;
Розвивати усвідомлення справедливого характеру боротьби народів за національне визволення та возз'єднання.
Очікувані результати:
Після цього уроку учні зможуть:
Встановлювати хронологічну послідовність подій;
Показувати на карті італійські держави;
Називати райони, охоплені повстаннями з вимогами об'єднання Італії;
Харакктеризувати процес та наслідки політичного об'єднання Італії;
Давати характеристику визначним особистостям цього періоду.

3. План уроку:
Політична роздробленість Італії.
Піднесення П’ємонту.
Два напрями боротьби за об'єднання Італії.
На шляху об'єднання Італії.
Утворення Італійського королівства.
Завершення об'єднання Італії.

4. У Римі з 1849 р. перебував французький гарнізон
Ломбардо-Венеціанська область управлялася Габсбургами
У П'Ємонті правив корольВіктор-Еммануїл ІІ.
Після революції він зберіг триколірний національний прапор і конституційний лад.
Дрібні герцогства - Модена, Парма й Тоскана - перебували під австрійським впливом.
Після поразки революції ( р.) Італія залишилася роздробленою
На півдні, у Королівстві Обох Сицилий правив Фердинанд ІІ

5. Терміни: Історичні діячі: Основні події:
Політична роздробленість
Рісоджіменто
Сепаратне перемир'я
Конституційна монархія
Історичні діячі:
Дж. Гарібальді
Д. Мадзіні
Віктор-Емануїл ІІ
К. Кавур
Основні події:
1859 – франко-італо-австрійська війна
1860 – похід «тисячі» Дж. Гарібальді
1861 – утворення Італійського королівства
1866 – поразка Австрії в австро-пруссько-італійській війні
1870 – здобуття Рима королівськими військами, об'єднання Італії
1871 – поразка Франції у франко-прусської війні, остаточне об'єднання Італії

6. Політичне і економічне становище Італії
Більша частина країни перебувала під владою австрійських Габсбургів;
Політично роздроблена – 8 держав: П'ємонт, Ломбардо-Венеція, Папська держава, Тоскана, Парма, Модена, Лука, Неаполітанське королівство.
Збереження у П'ємонті конституційного ладу у формі обмеженої монархії;
Сильна влада Папи Римського;
50-ті роки ХІХ ст. - процес капіталізації економіки;
Прихід до влади в П'ємонті глави поміркованих лібералів графа Камілло Кавура, який розпочав боротьбу за об'єднання Італії під проводом короля Сардинії.

7. Напрямки боротьби за обєднання Італії
Республікансько-демократичний
Керівник: Дж. Мадзіні
Методи: підпільна боротьба (терор,повстання, змови)
Мета: об'єднання знизу
РЕВОЛЮЦІЯ
Помірковано-ліберальний
Керівник: К. Кавур
Методи: війни, дипломатичні зусилля
Мета:
об'єднання «зверху»

8. До 1859 р. в Італії було побудовано більше 1700 км залізниць
Після кризи ( рр.) розгорталося велике виробництво, будувалися нові фабрики й заводи.
До 1859 р. в Італії було побудовано більше 1700 км залізниць

9. Роздробленість Італії помітно стримувала розвиток її економіки.

10. У 1852 р. завдання об'єднання Італії взяв на себе П‘ємонт.

11. Сардинским прем'єр-міністром став Камілло-Бензо Кавур.

12. Він уклав з Англією й Францією фрітредерскі договори, що ще більше прискорило промисловий переворот в Італії.

13. Кавур прагнув приєднати до П‘ємонту Ломбардо-Венеціанську область і герцогства Центральної Італії.

14. Для витиснення австрійців з Італії Кавур вирішив заручатися підтримкою Франції.

15. У 1858 р., у Пломб’єрі, відбулося таємне побачення Кавура з Наполеоном ІІІ. Наполеон ІІІ обіцяв П‘ємонту допомогу у війні з Австрією.

16. Війна почалася наприкінці квітня 1859 р.

17. Австрія розраховувала розправитися з армією Еммануїла ІІ до появи французьких військ у долині р. По.

18. Завдяки розвитку транспорту, французькі війська виявилися в Італії вже через кілька днів після початку війни.

19. Франко-сардинські війська заволоділи Ломбардією й продовжили рух по долині р. По.
4 червня 1859 р. австрійська армія була розбита біля Мадженто.

20. 24 червня австрійська армія була розбита в битві під Сольферино.
Франко-сардинські війська заволоділи Ломбардією й продовжили рух по долині р. По.

21. ? Перемога над Австрією була вже близькою,
але 11 серпня 1859 р., після особистого побачення Наполеона ІІІ з австрійським імператором Францем-Йосифом у м. Віллафранке, було укладене перемир'я з Австрією, а потім і мирний договір ?

22. З кількох причин Наполеон ІІІ не хотів доводити війну до кінця - він не переслідував мети об'єднання Італії.
Навпаки, сильна Італія могла тільки перешкодити Франції.
Крім того, в Італії піднімався на боротьбу народ, і цього теж побоювався французький імператор.

23. Загальнонародним голосуванням були вибрані національні збори, які ухвалили приєднати Модену, Парму й Тоскану до П'Ємонту.
У Модені, Пармі й Тоскані герцоги не змогли затвердитися на своїх престолах.
Незабаром до них приєдналася й папська Романья.

24. У квітні 1860 р. спалахнуло повстання в Палермо, на півдні Італії
У квітні 1860 р. спалахнуло повстання в Палермо, на півдні Італії. Мадзіні послав повсталим підкріплення на чолі з Гарібальді. До загону Гарібальді стали приєднуватися селяни.

25. Таке зімкнення сил дозволило йому розбити королівські війська в битві під Калатафімі 15 травня 1860 р. 7 вересня Гарібальді врочисто вступив у Неаполь, столицю Королівства Обох Сіцілій. Франциск ІІ утік.

26. Після таких перемог уряд Кавура перестав підтримувати Гарібальді й перекинув війська до кордону Королівства Обох Сіцілій.

27. 15 жовтня 1860 р.
20 - тисячний загін Пьемонтскої армії вступив у Неаполітанське королівство.
Гарібальді не став чинити опір і віддав владу королеві Вікторові-Еммануїлові.

28. Після цього було організовано народне голосування, і Південь Італії також був приєднаний до П'Ємонту.

29. Король мав значну виконавчу владу й міг розпускати парламент за своїм розсудом. Уряд єдиного Італійського королівства очолили ліберали - прихильники Кавура.

30. Для всієї Італії була уведена нова конституція, за зразком П'емонтскої конституції 1848 р. Установлювалася двопалатна парламентська система.

31. Залишилися неприєднаними Римська й Венеціанська області.
Венецію контролювали австрійці, а Рим - французи.

32. У 1866 р. уряд Віктора-Еммануїла ІІ уклав договір із Прусією й взяв участь у війні з Австрією.

33. Італійські війська понесли важкі поразки від австрійців, але Австрія була розбита пруською армією.

34. а потім увійшла до складу Італійського королівства.
Відповідно до Празького мирного договору, Венеціанська область була спочатку передана Наполеонові ІІІ,
а потім увійшла до складу Італійського королівства.

36. Захопити Рим спробував Гарібальді.
Улітку 1862 р. він висадився в Сицилії й переправився в Калабрию.
Але в битві з королівськими військами в Аспромонте 29 серпня 1862 р. він був важко поранений і взятий у полон.

37. В 1867 р. загін Гарібальді почав ще одну спробу вторгнутися в Рим, але був зустрінутий французькими військами .

38. Рим удалося захопити лише восени 1870 р
Рим удалося захопити лише восени 1870 р., у зв'язку з поразкою Франції у війні із Пруссією.
1870

39. 20 вересня 1870 р. війська Віктора-Еммануїла зайняли Рим.

40. Рим був оголошений столицею Італійського королівства.

41. Папа римський зберіг владу лише у Ватикані.

42. Історичнне значення І Т А Л І Я