1. Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського Кафедра внутрішньої медицини №1 Завідувач кафедри – доктор мед. наук Н.І.Ярема Науковий керівник – доктор мед. наук,проф. В.М. Василюк ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЛАНСОПРАЗОЛУ У ХВОРИХ НА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ Ярославіцька Світлана Василівна

2. Актуальність проблеми  Початок третього тисячоліття характеризується бурхливим зростанням ГЕРХ у розвинених країнах світу ( у 4-5 разів), що дозволяє розглядати її як “проблему третього тисячоліття”.

3. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з найбільш поширених хронічних кислото залежних захворювань травного тракту, яке виникає внаслідок недостатності нижнього стравохідного сфінктера і в 25- 50% випадків вимагає застосування кислотознижувальних препаратів протягом усього життя.

5.  Вважається, що в розвинутих країнах світу поширеність ГЕРХ може сягати 40- 50% всього дорослого населення.

6.  За даними світової літератури печію щоденно відчувають 7-11 % дорослого населення: декілька разів в тиждень – до 15 %; декілька разів в місяць – до 50 % дорослого населення.

7. Завдання наукової роботи: Визначити ефективність використання лансопразолу і домперидону у хворих на ГЕРХ.

8. Матеріали і методи : Дослідження проведені в Тернопільській університетській лікарні в гастроентерологічному відділі. Обстежено 35 пацієнтів із діагностованою ГЕРХ, серед яких: 26 жінок і 9 чоловіків у віці 19 -64 роки ( середній вік 41,5 ± 2,5 ). Контрольна група налічувала 10 студентів – добровольців у віці 21 рік.

9. Обговорення результатів дослідження: Серед клінічних симптомів у обстежуваних переважали  печія 75 %  відрижка 53%  дисфагія 10%

10. Обстежуваним проведений комплекс обов’язкових клінічних досліджень, в тому числі:  ЕГДС  Інтрагастральна рН- метрія  Рентгенологічне дослідження стравоходу та шлунка

11. ЕГДС  ГЕРХ виявлено у 2 варіантах: 1. ендоскопічно-негативна 51% 2. ендоскопічно–позитивна 49%

12. Як показали наші дослідження:  При ендоскопічно-негативному варіанті ГЕРХ, зміни слизової оболонки стравоходу не візуалізуються або мають ознаки катарального рефлюкс езофагіту. Проте за даними світової літератури були встановлені запальні зміни на мікроскопічному рівні.  Морфологічним субстратом ендоскопічно-позитивного варіанту ГЕРХ є ерозивний рефлюкс-езофагіт.

13. Катаральний (еритематозний) езофагіт, виявлений у 51% хворих

14. Ерозивний езофагіт, виявлений у 49 % хворих

15. Згідно Лос-Анджелівської класифікації рефлюкс-езофагіт в обстежуваних хворих переважав по ступеню В :  ступінь А: одне уражен ня слизової оболонки стравоходу,обмежене складками слизової оболонки, розміром не більше 5 мм; (30%)  ступінь В: декілька уражень слизової оболонки стравоходу розміром більше 5 мм, що не зливаються між собою і обмежені складками слизової оболонки;(40%)  ступінь С: декілька уражень слизової оболонки стравоходу, що розташовані на складках і між ними та займають менше 75 % слизової; (20%)  ступінь D: дефекти слизової оболонки, що займають 75 % і більше слизової оболонки стравоходу. (10%)

16. На представленому слайді рефлюкс- езофагіт, ступінь А ( 30% обстежуваних)

17. На представленому слайді рефлюкс- езофагіт, ступінь В ( 40% обстежуваних )

18. Рефлюкс-езофагіт, ступінь С, ( 20% обстежуваних)

19. Рефлюкс-езофагіт, ступінь D, (10 % обстежуваних)

20. Методом рентгенологічного дослідження стравоходу та шлунка виявлено пептичну стриктуру нижньої третини стравоходу виявлену у 2 (6 %) хворих:

21. Інтрагастральна рН-метрія констатувала що:

23. Як показали наші клінічні дослідження ГЕРХ НЕЕРОЗИВНА 18 ( 51% ) ЕРОЗИВНА 17осіб ( 49% ) УСКЛАДНЕННЯ 2 ( 6% ) наявні симптоми ГЕРХ, однак відсутні ерозивні зміни слизової оболонки стравоходу; виявлено у 18 осіб наявні ерозивні зміни стравохідного епітелію різного ступеня ; виявлено у 17 осіб Виявлено 2 хворих із стриктурою стравоходу

24. Стравохідні симптоми Позастравохідні симптоми Симптоматичні синдроми Синдроми з Ушкодженням стравоходу Встановлений зв’язок Припустимий зв’язок 1.Типовий рефлюксний синдром (печія і відрижка кислим) – (26 осіб -75%) 2. Синдром рефлюксного загрудинного болю ( 4 особи – 11%) 1. Рефлюкс- езофагіт (17 осіб – 49%) 2. Рефлюкс- стриктура ( 2 хворих – 6%) 1.Кашель ( 5 осіб – 14 % ) 1.Кашель 2.Рефлюкс – ларингіт 3.Астма 4.Ушкодження зубної емалі Згідно класифікації проявів ГЕРХ (Монреаль 2005) у обстежених хворих переважали стравохідні симптоми:

25. Лікування: Для зниження кислотності був використаний ІПП:  лансопразол в дозі 30 мг 2 рази на добу, протягом 14 днів.

26. Для нормалізації моторики верхніх відділів травного каналу використовували прокінетик:  домперидон - 10 мг 3 рази на добу впродовж 14 днів.

27. Аналіз результатів лікування показав :

28. Інртагастральна рН метрія констатувала, що після проведеного лікування кислотність зменшилась

29. Висновок: Застосування ІПП (лансопразол ) та прокінетика ( домперидон ) у хворих із ГЕРХ забезпечує не тільки високий лікувальний ефект, але й значно покращує їх самопочуття.

30. Дякую за увагу !